Здоровий сон дитини
Для нас, дорослих, нічний сон – це довгоочікувана можливість відпочити від цілоденних турбот. І ми точно знаємо, що після ночі неодмінно буде ранок. Для дитини все інакше. Кожне розлучення на ніч – це символ втрати матері. Навчіть дитину сприймати це розлучення спокійно – підготуйте її до сну.
Улюблені домашні ритуали для дітей набагато важливіші, ніж для дорослих. Вам може здатися, що мила звичка читати щовечора казку на ніч вас ні до чого не зобов’язує. Та для дитячої психіки ритуали мають опорну й стабілізуючу функції. За їх допомогою малюк орієнтується в часі, в них він черпає впевненість у тому, що вдома все гаразд.
Вірність батьків домашнім звичкам дитини є для неї побутовим вираженням маминої й татової любові. Сенс ритуалів і домашніх традицій в тому, що події відбуваються у певній послідовності (день за днем, місяць за місяцем), в тому, що їх дотримуються, незважаючи ні на що. Впевненість у цьому приносить у життя малюка відчуття стабільності, знімає тривогу та заспокоює в моменти прикростей. Уважне ставлення до вечірніх ритуалів особливо важливе, якщо малюк хворіє, його образили чи він засмучений. Та серйозність і повага, з якою дорослі ставляться до звичок дитини, ними ж створених, стимулює розвиток у малюка відчуття власної значимості. Дитина привчається з повагою ставитися до своїх слів та обіцянок, бути послідовною, тримати слово.
Ритуали вкладання – дуже мудра та багатогранна річ. Вони особливо корисні, коли малюк неохоче відпускає вас від себе вечорами. Якщо ви з любов’ю повторюєте одні й ті самі дії щовечора (співаєте пісню, читаєте казку, вигадуєте історію, йдучи, цілуєте та говорите «на добраніч»), ви тим самим підтверджуєте, що хід речей незмінний. Якщо після вечері завжди купання, а після купання – вкладання з усіма звичними ритуалами, то це є для дитини підтвердженням того, що ранок обов’язково настане, і що він буде схожий на попередній. А з цього зрозуміло, що мама нікуди не подінеться, і її можна сміливо відпускати спати.
Труднощі перед вкладанням
Небажання відпускати батьків перед сном, яке вдало вирішується за допомогою ритуалів вкладання,– це геть не те саме, що справжня істерика. Вечірні істерики перед сном – важке випробування для батьків. Ніякі казки та пісеньки тут не допомагають. Ви вже розповіли 20 казок і заспівали 30 пісень, але дитині важливо тільки одне: зробити так, щоб ви не йшли. Вона починає кричати, щойно побачить, як ви зробили крок до дверей. Й одразу ж усміхається, коли ви повертаєтеся назад. Знайома ситуація? Гадаємо, вашому малюку зараз близько двох років. У цьому віці діти активно займаються псуванням батьківських нервів, яке по-науковому називається «перевіркою меж дозволеного». Якщо малюк після року зайнятий такими розважалочками, як втеча від мами чи бабусі, розливання чи розкидання їжі, іграшок (тобто маніпулювання речами), то дворічка – своїми батьками. Дитина просто випробовує на вас свою владу. Вона перевіряє, як «слухається» її мама, та ще й отримує додаткову можливість розважитися перед сном.
У такій ситуації можна говорити не стільки про труднощі перед сном, скільки про надмірну мамину піддатливість. Дочитавши (доспівавши і поцілувавши), побажайте малюкові гарних снів та йдіть. Почувши крик, поверніться за декілька хвилин, побажайте гарних снів і знову йдіть. Якщо у вас вистачить мужності «не зірватися» на ще одну казочку хоча б протягом декількох днів, малюк зрозуміє – «гарних снів» означає, що співи, читання та веселощі закінчилися і час відпочивати.
Нічні пробудження та жахи
Іноді малюк прокидається серед ночі та кричить і плаче, бо сильно наляканий. Діти в такому стані не дуже добре розуміють, що ви їм говорите. Тому просто візьміть малюка на руки та примовляйте щось тихо й лагідно, погойдуючи. Скоріш за все, він засне прямо у вас на руках і можна буде покласти його в ліжечко.
Спільний сон: за і проти
Спати разом з малюком – це чудова можливість звести до мінімуму майже всі перераховані вище труднощі. Звичайно, про яке розставання може йти мова, коли ось мама, вона завжди поруч і немає потреби її затримувати за допомогою сліз та істерик. Прихильники спільного сну стверджують, що природний енергетичний зв’язок «мати – дитина» в жодному разі не можна штучно розривати. Тому потрібно вкладати дитину спати поруч із собою – і не знатимете ні нічних жахів, ні тривог перед засинанням, ні нічних пробуджень із криками. Це так, проте лише частково. Мабуть, спільний сон – і справді добре, коли вашому малюку менше року-півтора. Цілком ймовірно, що ви все ще годуєте його грудьми, і тоді близькість до дитини рятує вас від нічних ходінь туди-сюди. Немовлята, що сплять із мамами, справді спокійніше поводять себе ночами.
Ситуація дещо змінюється, коли вашій дитині більше двох. Справді, спільний сон позбавляє батьків від усіх жахів дитячого вечірнього маніпулювання. Але чим старша дитина, тим краще вона усвідомлює всі переваги батьківського ліжка і тим менше хоче його залишати. Були випадки, коли батьки п’ятирічних дітей шкодували, що колись впустили до себе та вчасно не перевели в окреме ліжко на нічний сон. Інколи простіше розповісти ще одну казку чи заспівати пісню, ніж три роки спати з дитиною в одному ліжку.
Варто зазначити, що ні від вікових страхів, ні від нічних жахів діти, що сплять разом із батьками, звичайно ж не застраховані, оскільки ці явища – вікова норма.
Як позбутися звички спати разом із батьками
Якщо ви дозволили малюку спати у вашому ліжку в перші роки життя, а потім вирішили відмовитися від цієї звички, вам доведеться діяти поступово. Влаштуйте йому окреме «спальне місце», але в одній кімнаті з вами. Він потроху звикне спати один. Потім почніть готувати його до переїзду в окрему кімнату. В 3-4 роки малюку може сподобатися ідея власного простору, особливо якщо ви підкреслите, що так живуть усі дорослі, та будете радитися з ним у питаннях оформлення кімнати. Підтримуйте в дитячій кімнаті нормальну температуру та не змушуйте дитину спати у темряві.
Як покращити сон дитини
Для будь-якої дитини сон має неоціненне значення. Повноцінний сон – це ознака здорової нервової системи. А якщо дитина важко засинає, прокидається, плаче чи розмовляє уві сні або постійно рухається у ліжечку – це привід для тривоги батьків.
Коли дитина здатна розповісти про те, що їй снилося, то можна почути й про чудовиська, й про те, як щось страшне гналося за нею, тощо.
Ці ознаки є показником того, що з дитиною щось не гаразд, бо сон – це відбиття того, що відбувається з дитиною впродовж дня. І не обов`язково щоб це, на погляд дорослих, були дуже помітні чи вражаючі події. Це можуть бути якісь незначні епізоди в житті дитини, на які батьки навіть не звернули уваги.
Дорослі часто не можуть з`ясувати причини цих порушень. Маленька дитина ще не здатна висловити занепокоєння своїм станом.
Поганий сон свідчить про те, що дитина не може впоратися зі своїми переживаннями. У більшості випадків за цим стоять порушена довіра або брак батьківської любові.
Для дитини, як і для дорослої людини важливою є не сама ситуація, якою б вона не була, а ставлення до неї, правильна оцінка цієї ситуації.
Тому дуже важливо знати душевний стан дитини, частіше розмовляти з нею про різні події, які трапляються в її житті, заздалегідь знати, як вона може відреагувати на певну ситуацію.
Дорослі іноді вважають, що дитина не звернула уваги на якісь події у житті дорослих, але це може бути оманою. Навіть якщо дитина не може висловитись відносно якоїсь події, зважаючи на малий вік, вона все одно відчуває напруженість, не розуміючи, про що йдеться. Відчуваючи стосунки дорослих дитина може стати скутою. Це щось незрозуміле у діях дорослих здається їй набагато більшим, навіть страшнішим, ніж це є насправді. Для дорослих – незначне непорозуміння, для дитини – причини для занепокоєння.
У спокійних, урівноважених батьків і діти спокійні. А у знервованих батьків діти хворіють набагато частіше. Покращення сну є дуже важливим внеском в оздоровлення дитини, тому спокійному сну треба приділяти особливу увагу. Отже, якщо дитина погано спить, потурбуйтеся, щоб упродовж дня не перевантажувати дитину подіями, які можуть мати сильний емоційний вплив на неї: тимчасово не водіть дитину в людні місця (цирк, зоопарк), дозволяйте їй гратися з більш спокійними, врівноваженими дітьми. Дорослим, які в цей час будуть біля дитини, треба уважно слідкувати за собою, поводитися так, щоб на собі відчути, як приємно нікуди не поспішати, із зацікавленістю займатися з дитиною її справами.
Отже, день закінчується, час готуватись до сну. За дві години до цього треба дати можливість дитині зупинитись, заспокоїтись, «охолонути» перед сном. У цей час треба мінімізувати емоційні навантаження: ніяких гостей, телепередач для дорослих, гучної музики, фізичних вправ.
Як у природі все затихає ввечері, так і у дитини повинно бути перед сном: тиша, спокій, повільні прогулянки з дорослими з неквапливими розмовами на приємні для дитини теми. Перед сном не треба згадувати конфлікти, повертатися до розмов, неприємних для дитини.
Навпаки, згадайте якусь подію впродовж дня або вчинок, за які можна похвалити дитину. Навіть якщо вам важко відшукати щось вагоме, згадайте щось невеличке позитивне і нагадайте його дитині.
Треба встановити «ритуал» підготовки до сну: помити ніжки теплою водою, дати дитині теплого молока з медом, почистити зубки, неспішно скласти на ніч свій одяг, лягти в ліжечко. Ці дії повинна супроводжувати спокійна некваплива мова – частина успіху у боротьбі за спокійний сон.
Можна включити спокійну тиху музику, запалити в темряві свічечку або не дуже яскравий світильник, призначений для дитячих кімнат, щоб вони створювали в кімнаті атмосферу тиші, спокою, довіри, а може, навіть казкової таємничості.
Сядьте поряд з дитиною, тихенько поглядьте її по спинці, по голівці (якщо вона не заперечує). Ці ледве відчутні повільні рухи заспокоюють дитину, розслабляють, і тим самим готують дитину до спокійного сну.
Погладжуючи, тихо, неквапливо розповідайте їй щось приємне. Вона повинна знати, що її люблять та оберігають. Тому дуже важливим є те, про що ви в цей час розмовляєте з дитиною. Треба казати щось таке, що дитину тішить, заспокоює, допомагає думати про щось приємне. Ваш голос повинен бути лагідним, заколисуючим. Може й не так важливо, які слова чує дитина, головне, щоб вона відчувала, що її люблять, і нікуди не поспішають від неї, що вам приємно зараз знаходитись біля неї. В цей час можна розповісти простеньку казочку про улюблених звірят. Або нагадайте дитині приємні картини природи, які їй подобаються і викликають у неї почуття спокою та насолоди.
Якщо ви виконуєте все правильно, дитина розслаблюється, заспокоюється, у неї підсилюється здатність до сприйняття, навіювання, як і в дорослих.
Перед сном можна змалювати привабливу перспективу на найближче чи більш віддалене майбутнє. Наприклад, сказати, що завтра, коли дитина прокинеться, її чекає щось дуже приємне (коли настане літо, можна буде поїхати до бабусі у село, де є котик та песик).
За такого приготування до сну дитина засинає з почуттям впевненості, що її люблять, що вона здатна бути охайною, привітною, із задоволенням працювати, вчитися. В цей час найлегше вкласти у свідомість дитині потрібну їй інформацію про людські цінності, цікаві події, що чекають її після такого потрібного сну.
Після таких дій батьків дитина спатиме спокійно, їй не будуть снитись кошмари. Коли вона прокинеться, вечірні теплі відчуття любові, уваги, ласки, безпеки будуть і надалі створювати в неї добрий психоемоційний стан.
Час перед засинанням можна використати для кращого засвоєння якогось навчального матеріалу. Наприклад, щоб запам`ятати віршик або текст, краще кілька разів повторити його, уявити в спокійний час перед засинанням, ніж з напруженням сидячи за столом.
Читання виховних казок чи історій перед сном, коли спокійний розслаблений стан сприяє міцному запам`ятовуванню, - це своєрідний засіб зміцнення імунітету дитячої особистості проти агресивних виявів у дитячому житті, оздоровлення психоемоційного стану, формування здорової філософської
позиції дитини.
Якщо додати до цього дитяче відчуття вашої любові, то все це разом відкриє дитині шлях до здорового спокійного сну.
5 міфів про сон дитини
Міф № 1: Дитина буде краще спати вночі, якщо ви будете давати йому більше молока під час нічного та вечірнього годування або додавати в молоко кашу.
Педіатри провели експеримент. Діти, в молоко яких додавали рисову кашу, спали не краще за інших. Насправді, якщо дитина лягає спати з повним шлунком, то через відчуття тяжкості або газоутворення, він буде спати гірше.
Як треба: замість того, щоб збільшувати кількість прийнятої їжі пізно увечері, збільшіть його вранці , вдень або в районі 5-6 годин. Хороше харчування дійсно благотворно впливає на сон, але тільки коли здійснюється в правильний час.
Міф № 2: Якщо дитина буде «засиджуватися допізна», він буде швидше засипати і спати краще.
Коли діти засиджується допізна, в їх організмі відбувається вироблення гормонів-стресу, і вони виявляються не в сонному, а в перепорушенням стані, засипати тому стає важче. Такі діти також частіше прокидаються вночі.
Як треба: Встановіть режим сну, і дотримуйтесь його. Дитина повинна лягати спати в один і той же час, тільки тоді він буде швидше засипати і краще спати вночі. Щоб визначити оптимальний час укладання дитину спати, поспостерігайте за ним протягом тижня, коли з'являються ознаки втоми, дитина позіхає, тре очі, дратується. Це найбільш сприятливий час, всі процедури пов'язані зі сном краще починати за півгодини до цього.
Міф № 3: Деякі діти можуть обходиться без денного сну.
Всім дітям до 1 року необхідний денний сон, варіюватися може лише його тривалість. В іншому випадку, діти перевтомлюються, стають дратівливими сплять неспокійно.
Як треба: денний сон повинен відбуватися регулярно в один і той же час, йому повинна передувати невелика підготовка, так би мовити, щоб задати тон. Наприклад, читання книжки, затемнення в кімнаті.
Міф № 4: Коли діти досягають віку 2-3 місяців, вони сплять цілу ніч.
У віці 3 місяців, що годуються грудьми, немовлята можуть прокидатися кожні 3-5 годин, а годуються сумішшю - кожні 6 годин. Коли дітям холодно, спекотно, голодно, вони прокидаються відразу. Це їх захисний механізм виживання.
Як треба: тільки починаючи з 6 місяців, діти можуть спати без перерви 5-6 годин поспіль, але не всі. Правильним рішенням з вашої сторони буде встановити регулярне час сну у відповідність з природним ритмом активності дитини.
Міф № 5: Ніколи не дозволяйте дитині засинати у вас на руках, так як він не навчиться засипати один .
Організм дитини влаштовано так, що він розслаблюється і засинає після їжі, а, перебуваючи у мами на руках, він при цьому відчуває себе в безпеці.
Як треба : це нормально, коли новонароджений засинає у вас на руках. Але, починаючи з 6 тижневого віку, трохи розбудіть дитини перед тим як покласти в ліжечко. Що означає дещо. Достатньо, щоб він просто відкрив очі. Це забезпечить дитині досвід засинати самостійно.