Людство із покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми закладено в сюжетах багатьох казок. У казці детально викладається певна схема дій, що послідовно виконуються. Це дуже важливо для дитини, для того, щоб засвоїти зв'язок між причи­ною і наслідками. Казка в ранньому та дошкільному віці повинна бути наглядною. Запропонований у кни­зі матеріал комплексних занять, ігор, вправ, етюдів дозволить пограти в казку. Конспекти комплексних занять побудовані на матеріалах окремих казок, що рекомендовані Базовою програмою розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі». Казкотерапія— це інтегрована діяльність, у якій дії уявної ситуації пов'язані з реальним спілкуван­ням, що спрямоване на самостійність, активність, творчість, регулювання дитиною власного емоційного стану.

   Казкотерапія сприяє розвитку у дошкільників:

•   активності;

•   самостійності;

•   емоційності;

•   творчості;

•   зв'язного мовлення.

   Казка — це образне зображення життєвих реалій. Дії, що відбуваються в казках, можуть трапитись і в реальному житті, але не в буквальному смислі. За допомогою казкових сюжетів дошкільники впер­ше опановують основні життєві принципи, можуть порівняти добрі та погані вчинки. Діти можуть само­стійно вирішувати, хто позитивний герой, а хто — не­гативний. І хоча діти не відразу зможуть це зрозуміти, однак, саме в дошкільні роки

вони отримають перші уявлення за допомогою казок.

   Казкотерапія — це вплив практичної психології на внутрішній світ і дитини, і дорослого. Казкотерапія більше зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події, які відбуваються в реальному житті, та проаналізувати їх для при­йняття самостійних рішень. Дошкільники потребують допомоги дорослих. Але і дорослі не завжди вчасно можуть зрозуміти деякі негаразди в житті дітей, адже не завжди мають відповідь на те, що саме спонукало дитину так вчинити.

   Під час гри, перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засво­юють необхідні моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе й оточуючих, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів та батьків.

   Казки сприяють пізнавальному розвитку дітей, виховують моральні почуття, впливають на уявлення особистості дитини, спрямовуючи розвиток бажань і вчинків малюка. Казки спираються на те найкраще, що вже є у кожної дитини. Кожна дитина саме з казок дізнається, що добро майже завжди перемагає зло і негативні герої будуть покарані за свої вчинки.

Педагоги дошкільних навчальних закладів та батьки здебільшого розповідають або читають дітям казки. Але, якщо дорослі пам'ятатимуть про те, що може договорити казку, пояснивши незрозуміле, то це  поможе дитині засвоїти уроки, які згодом доведетьс розв'язувати самостійно. Знаючи основи

казкотерапії, батьки зможуть у необхідний момент допомогти своїй дитини впоратися з труднощами, якими б вони не були.

   Казкотерапія — це не один окремий сеанс, а клопітка робота з певною метою. Вони дають кожній людині, а особливо дитині дошкільного віку те, є необхідно: свободу думок, бажань, дій, почуттів. Казки допомагають дітям і дорослим подолати страх невпевненість, допомагають фантазувати, приймати нестандартні рішення та розуміти, що всього мож досягти, якщо є бажання.

   Казкотерапія відрізняється від решти методів тим що психологічна дія відбувається на ціннісному рівні. Тобто, взаємодіючи з іншою людиною, ми завжди спираємось на базові життєві цінності: Співпрацю, Любов, Віру, Гідність, Спокій, Ентузіазм, Добро тощо. Коли ми говоримо з людьми про ці наваж- ливіші речі «прямим» текстом, то це виглядає дудидактично. Усі й так знають, «що таке добре і що таке погано». Казкові історії, легенди, міфи, притчі дають можливість розповісти про цінності у вигляді ненав'язливих цікавих і захоплюючих сюжетів. Тому інформація, запропонована в такому вигляді, дуже легко, без опору сприймається людьми. Казки попе­реджають про наслідки тих чи інших наших вчинків, але не нав'язують життєвих програм.

Принципи казкотерапії

   Таким чином, перший принцип казкотерапії — до­нести до свідомості дитини інформацію про базові життєві цінності у доступному, ненав'язливому, ці­кавому для неї вигляді.

   Другий принцип казкотерапії— принцип Життєвої Сили, що є необхідною умовою для позитивних змін. На підставі другого принципу вихователь і психолог роблять усе можливе, щоб дитина вчилася знаходити і відновлювати власну Життєву Силу. Казки, які ми складаємо або добираємо, обов'язково зміцнюють ві­ру дитини у власні сили, несуть позитивну життєву програму.

   Третій принцип — принцип багатогранності, що розглядає будь-яку життєву ситуацію і казкову історію як кристал із безліччю граней або пиріг із безліччю шарів. Бачення цього дає можливість розширюватись світогляду дитини.

   Четвертий принцип — зв'язок між реальностями, де, пізнаючи психічну реальність дитини, психолог допомагає їй взаємодіяти в соціальній реальності.

Функції казкотерапії

   Казки мають вагоме значення у вихованні та розвитку дітей, виконуючи різні функції:

•  діагностичну;

•   прогностичну;

•   виховну;

•   коригувальну.

   Залежно від того результату, який необхідно отри­мати, ставиться певна мета і вже після цього добира­ються казки, основні функції яких могли б допомогти з реалізації мети.

   Діагностична функція відіграє важливу роль на первинному етапі казкотерапії. Вона дозволяє ви­значити стан дитини і поставити основну мету для додальшої роботи.

   Прогностична функція казок полягає в тому, що ми можемо побачити не тільки сьогодення людини, але і заглянути в її майбутнє. Цієї мети ми можемо досягти, аналізуючи казки разом із дитиною, даючи відповіді на її запитання. У кінцевому результаті за- здяки цій функції нам відкриються особливості по­ведінки дитини, бачення нею навколишнього світу і стратегії своєї подальшої поведінки.

   Виховна функція допомагає нам за допомогою про­стих сюжетів і яскравих, барвистих образів навчити дитину простих істин, виховати в ній якості та влас­тивості особистості, що потрібні їй в певний момент для розв'язання ситуації, що склалася, і знадобляться в подальшому житті.                                  

   Коригувальна функція є тим кінцевим результа­том, який ми хочемо отримати наприкінці казкоте­рапії. Вона полягає в заміні «небажаної» поведінки на необхідну. Саме за допомогою корекції в стані та поведінці дитини спостерігаються зміни на краще.

   Центральний момент казкотерапії — добровільність участі дітей. Тому важливою є мотивація-учасників, необхідно знайти адекватний спосіб залучення дітей до казкотерапії. В одному випадку це може бути образний текст, частушки, небилиці; у іншому — розглядання ілюстрацій, відгадування загадок про казкових героїв. Необхідно, щоб кожна дитина могла відчути уважне ставлення з боку дорослого.

   Не всі діти відразу розпочинають брати участь у грі. Деякі з них спочатку хочуть поспостерігати з боку за тим, що відбувається, і лише згодом у них виникає бажання самим брати участь у цікавому ви­довищі.

   З урахуванням індивідуальних особливостей ді­тей слід починати казкотерапію з тими, хто швидше відгукується на запрошення дорослого; при цьому доцільно додатково мотивувати на залучення до гри решти дітей. Від ступеня психологічного комфорту учасників безпосередньо залежать їх активність, гли­бина емоційної активності.

   До проведення казкотерапії діти знайомляться з казкою. Це потрібно для отримання цілісного уявлення від її тексту. Крім того, при повторній зустрічі казкою дошкільникам буде легко зосередитися на образній лексиці, що характеризує зовнішній вигляд героя, виразно відобразити в міміці, русі емоційний стан персонажа.

   Необхідно приділяти не менше уваги руховій активності дітей. Стомленість після багаторазового вико­нання психогімнастичних етюдів призводить до мимо­вільного розслаблення організму і, отже, позбавлення ємоційного напруження. Лише незначну частину часу діти розташовуються на стільчиках, коли:

•  дорослий розповідає казку;

•   вони фантазують за музичною композицією;

•   вони перебувають у ролі глядачів у грі-драматизації за окремими епізодами казки.

   В іграх заохочуються самостійні висловлювання дітей щодо сюжету казки, дій однолітків, власних переживань.    Після завершення казкотерапії обгово­рення не зав'язується саме по собі, дорослий повинен розпитати дітей про те, які ігри і вправи сподобалися, запам'яталися, ролі яких казкових героїв хотілося б виконати повторно. Якщо дитині важко сформулювати зв'язну розповідь по пам'яті, їй пропонується пере­глянути відеозапис окремих ігор казкотерапії. Думка дітей обов'язково враховується.

   Між сеансами казкотерапії слід звертати увагу на поведінкові реакції, емоції дошкільників. Замк­нутим малюкам доцільно розподіляти ролі героїв із сильними рисами вдачі (сильний ведмедик, сміли­ва білочка). Діти, які схильні до упертості, капризів у казкотерапії зображають негативні риси характеру, коментують, складають історії про таких персонажів. Згодом можна помітити позитивні зміни, поліпшення настрою, розвиток емоційної стійкості та зв'язного мовлення кожної дитини.

  Склад групи

   Казкотерапія проводиться в підгрупах. Склад кожної з них не повинен перевищувати 12 дітей. Оптимальна кількість учасників — 8-10 дітей. Як свідчить практика, саме в цьому діапазоні ефекти групової казкотерапії можуть виявлятися особливо яскраво.

   Участь в іграх дошкільників із різними рисами вдачі, рівнем розвитку спрямовує проведення казко­терапії у рівному тоні. Разом із тим у групі не пови­нно бути більше однієї гіперактивної, дратівливої, схильної до рухового неспокою дитини.

   Бажано, щоб до складу кожної підгрупи входили діти, здатні ефективно встановлювати контакти з ото­чуючими, правильно розрізняти їхні емоційні стани, а також такі, які вміють передати характер казкового героя в русі, міміці та мовленні. Такі діти не тільки можуть захопити інших власним артистизмом, але і разом із дорослим надають допомогу одноліткам, які зазнають труднощів у вираженні міміки, рухів; передають іншим дітям свої комунікативні вміння на підсвідомому рівні.

   Найзручніше місце для проведення казкотерапії — окреме, невелике за розмірами, добре освітлене — приміщення (кімната казки, психологічного розвантаження).

   Кімната повинна бути по можливості звільнена від зайвих меблів, знадобляться лише стільчики для групи дітей і стілець для ведучого, м'який килим у центрі кімнати, підставка для програвача або музичного цен­тру. Не повинно бути зайвих предметів, атрибутів, що відволікають увагу дітей.

   Бажано, щоб кімната знаходилася подалі від му­зичної та фізкультурної зал, а також приміщень гос­подарського і побутового обслуговування, що дасть можливість працювати з дітьми у зручних умовах.

Казкотерапію досить проводити один раз на тиж­день. У молодшій і середній групі тривалість казко­терапії —-15-20 хвилин. У старшому дошкільному віці тривалість сеансу казкотерапії може досягати 25-30 хвилин.

   Регулярність проведення сприяє зміцненню пози­тивного ефекту в розвитку особистості та мовлення ди­тини. Слід також ураховувати, що дітям подобаються повторення. Тому доцільно іноді повторювати сеанси казкотерапії, особливо зі спрямованістю на розпізна­вання емоцій. Необхідно використовувати переважно творчі ігри з елементами пошуку, вибору найвідповіднішого варіанту розв'язання проблеми (покажи героя, відгадай за рухом, ритмом, музикою його на­стрій, придумай кінцівку казки тощо). Після деякоїпаузи навіть малоактивні діти із задоволенням добре виконують знайомі завдання.

   В окремих випадках тимчасові межі проведення казкотерапії можуть змінюватися, і це не повинно не­покоїти ведучого. У тих випадках, коли гра емоційно захоплює дітей, дорослий повинен надати можливість задовольнити їх прагнення до активності. Можна відвес­ти більше часу на вправу для розслаблення під музику.

Якщо у дошкільників виникає відчуття втоми, дорослому слід припинити проведення казкотерапії, перевівши увагу дітей на інший вид діяльності: ви­ліпити з пластиліну фігурки героїв, зробити малюнки до найяскравіших епізодів казки, погратися.